Досліджено ефективність ліпосомальних форм сандостатину та даларгіну за умов гострого експериментального панкреатиту (ГЕП) у щурів. Це супроводжується інтенсифікацією процесів ПОЛ і пригніченням антирадикального захисту в тканині підшлункової залози та печінки. Висунуто гіпотезу, що це є можливими патогенетичними механізмами формування ГЕП. Вперше визначено, що вживання щурами з ГЕП ліпосомальних форм сандостатину та даларгіну (50 мкг/кг, внутрішньочеревинно) сприяло розвитку виразної фармакотерапевтичної дії, про що свідчить нормалізація досліджуваних показників. На підставі проведених досліджень зроблено висновок, що нівелювання зазначених зрушень за умов ГЕП свідчить про необхідність прологовувати термін дії сандостатину та даларгінув к ровоносному руслі з метою реалізації їх захисної дії, що досягалося залученням даних препаратів до ліпосомальної оболонки. Визначено, що захисна дія сандостатину та доларгіну реалізується завдяки їх переважному накопиченню у тканині пішлункової залози й антиоксидантним ефектам як ліпосом, так і пептидів.

  Завантажити