Побудовано верхні та нижні похибки байєсівської процедури розпізнавання для незалежних ознак. Одержано оцінки у вигляді поліному залежно від входу задачі (розмірів класів навчаючої вибірки, кількості ознак та числа значень ознак). Верхня та нижня оцінки похибки є точними та відрізняються на абсолютну константу. Зроблено висновок, що байєсівська процедура розпізнавання є оптимальною на незалежних ознаках. Показано, що байєсівські процедури розпізнавання можна застосовувати на об'єктах, що описуються моделями ланцюгів Маркова. Для цього досліджено поведінку оцінок нестаціонарних перехідних ймовірностей. Показано, що оцінки перехідних ймовірностей, побудованих у вигляді частот, асимптотично нормальні, одержано дисперсії та коваріації цього межового розподілу. Доведено, що оцінки похибки байєсівської процедури розпізнавання на ланцюгах Маркова в асимптотиці збігаються з оцінками похибки на незалежних ознаках. З застосуванням байєсівської процедури розпізнавання здійснено прогнозування вторинної структури білка. Доведено необхідність за одержаною на вході амінокислотною послідовністю та за послідовностями з відомими вторинними структурами визначити вторинну структуру вихідної послідовності. За цього для визначення вторинної структури білка здійснюється послідовне визначення вторинної структури кожної амінокислоти, що входить до його складу.розпізнавання на ланцюгах Маркова. Амінокислотна послідовність білка описувалась нестаціонарним ланцюгом Маркова з 20-ма станами (кожен стан відповідає певному типу амінокислотних залишків). Перехідні ймовірності оцінено за навчаючими вибірками, в їх якості використано інформацію з відкритих баз даних генетичної інформації NCBI. Середня точність розпізнавання, підрахована на множині з 23 000 білків, перевищує 80 %. Як приклад наведено результати розпізнавання вторинної структури певних білків, а саме: гемоглобіну людини, лізоциму людини, білків ВІЛ p17 та p24. У процесі дослідження відповідності амінокислотних послідовностей білків моделям ланцюгів Маркова проаналізовано понад 50-ти геномів бактерій і рослин. Показано, що у геномах цих організмів мають місце закономірності комплементарності за одним з ланцюжків ДНК.

  Завантажити