Досліджено вплив різних за механізмом дії ретардантів - декстрелу, паклобутразолу та хлормекватхлориду - на морфогенез, перерозподіл асимілятів та продуктивність рослин картоплі (Solanum tuberosum L.). Встановлено здатність даних препаратів регулювати ростові процеси, гістогенез, гормональний статус та вихід бульб картоплі зі стану спокою. Доведено, що найбільшу рістгальмуючу дію викликає 0,025 % паклобутразол. Виявлено, що у разі підвищення доз азотних добрив дія ретардантів менш виражена. Доведено найбільшу ефективність застосування ретардантів з метою підвищення продуктивності пізньостиглого сорту картоплі "Ласунак". Для ранньостиглих, середньоранніх та середньостиглих сортів ефект нестійкий, але у всіх варіантах виявлено збільшення кількості бульб у кущі. Встановлено, що дія ретардантів реалізується через уповільнення активності маргінальних меристем та, відповідно, зменшення площі листка рослин. За даних умов виявлено потовщення листової пластинки за рахунок більш активного розвитку стовпчастої асиміляційної паренхіми. Доведено, що ретарданти викликають зміни гормонального балансу рослини. Зокрема показано, що паклобутразол впливає на зміщення метаболізму фітогормонів терпенової природи, проявом якого є утворення абсцизової кислоти. Виявлено, що уповільнення росту на перших етапах розвитку рослин супроводжується збільшенням у листках і стеблі основної транспортної форми - сахарози. Встановлено відсутність достовірної різниці вмісту крохмалю у бульбах контрольних та оброблених ретардантами рослин. Експериментально виявлено вплив ретардантів на підвищення вмісту основних елементів мінерального живлення - азоту, фосфору та калію. Доведено, що застосування препаратів з антигібереліновим механізмом дії призводить до уповільнення проростання бульб внаслідок зменшення активності амілазного комплексу. Встановлено, що уповільнення росту паростків за дії ретардантів у зимовий період супроводжується тимчасовим депонуванням надлишку вуглеводів у них у вигляді крохмалю.

  Завантажити