Вперше в українському літературознавстві проведено дослідження проблеми інтерпретації художнього твору в контексті вивчення діалогу "автор - герой - читач". Виявлено, що діалог як "множинність у єдності" є певною символічню фігурою культури, а справжня культура і є діалогом, оскільки зароджується, розвивається та занепадає як діалог, відроджуючись знову у нескінченності своїх інтерпретацій. Встановлено, що діалог "автор - герой -читач" побудовано на засадах гри, показано його пріоритетну роль у визначенні шляхів інтерпретації художніх творів (зокрема XX - XXI ст.). Показано суттєве значення дослідження даного феномену у вивченні світової культурної ситуації. Запропоновано визначення понять "автор", "герой", "читач", розкрито їх сутність як учасників художньої комунікації. Виявлено багатовекторність функції автора, героя та читача в процесі творчості-інтерпретації. Виділено типи героїв та читачів у літературному доробку В.Набокова, здійснено їх систематизацію. Виявлено закономірності та особливості формування діалогу "автор - герой - читач" у творах письменника. Переосмислено комунікативні моделі "автор - герой", "автор - читач", "герой - читач", "автор - герой - читач" у творчості В.Набокова. Визначено специфіку ігрового характеру інтелектуальної прози митця. Здійснено аналіз-інтерпретацію романів "Дар", "Прозорі речі", "Поглянь на арлекінів", "Пам'яте, говори" на засадах діалогу як гри-комунікації "автор - герой - читач".

  Завантажити