Досліджено динаміку самовизначення митця в російському та українському соціокультурному просторі першої третини ХХ ст. як взаємодію моделей "митець-пророк" і "митець-майстер". Визначено зв'язок статусу моделі "митець-пророк" зі зростанням ролі інтелігенції в соціокультурному середовищі початку даного періоду, пануванням уявлення про митця як ініціатора соціокультурних змін. Показано, що внаслідок монополізації влади й ідеології в суспільстві 1920 - 1930 рр, пов'язаної з застосуванням визначення сутності поняття "попутник" відбувається посилення ролі моделі "митець-майстер" у процесі самовизначення митця. Досліджено, що динаміка взаємодії даних моделей полягає у розвитку світоглядно - естетичних засад художніх напрямків досліджуваної доби, виявляється в індивідуальному самовизначенні окремих митців, що відображує їх творчі особистості.

  Завантажити