Розроблено геоекологічні засади мінімізації впливу мінералізованих вод техноакваландшафту на природні аквальні ландшафти на прикладі басейну р. Самара. Наведено порівняльну характеристку існуючих геотехнологій з охорони поверхневих вод від забруднення мінеральними солями у разі їх відведення. Вивчено особливості просторово-часової динаміки гідрологічного та гідрохімічного режимів акваландшафтів даної річки. Розроблено критеріальну шкалу сольового навантаження на біотичну складову акваландшафту. Виявлено, що мінералізація води в межах 3,1 - 3,5 г/л є зоною дуже небезпечною стосовно якісних та кількісних змін живої складової природних акваландшафтів. Доведено, що мінімізація впливу техноакваландшафту є складним багатоступеневим завданням, розв'язання якого доцільно здійснювати поетапно: I етап - природничо-географічний; II - хіміко-технічний. Шляхом обмеження завдання розроблено перший географо-природничий етап. Доведено, що в межах географічної науки зменшення впливу антропогенно-природного утворення можливо шляхом утворення регулювання об'ємів випуску мінералізованих вод в межі природного акваландшафту відповідно з особливостями його гідролого-гідрохімічного режиму.

  Завантажити