Досліджено джерела та еволюцію художніх образів у китайській поезії доби Тан (618 - 907), розкрито сутність та специфіку образу як такого в естетичній системі та літературній думці давнього Китаю. На підставі вивчення танської поезії у контексті системи світосприйняття давніх китайців визначено сутність художнього образу у китайській літературі й особливості образного мислення китайських поетів. За допомогою контекстно-описового методу філологічного аналізу досліджено функціонування образотворчого інструментарію танської поезії (метафори, гіперболи, градації, алегоричного зачину), розглянуто специфіку зображення пейзажу та вираження почуттів у китайській ліриці дотанського періоду. Визначено особливості зародження пейзажної лірики (IV ст.) та її подальшого розвитку до танської доби включно. Висвітлено вплив даоського та буддійського віровчень, а також концепції простору на танську поезію, простежено еволюцію основних образів природи у пейзажній ліриці доби Тан. На підставі дослідження генези художніх образів визначено спільні та відмінні риси образотворення й образних конотацій поезії дотанського та танського періодів.

  Завантажити