Досліджено процес формування українського національного суб'єкта. Обгрунтовано положення, що національний суб'єкт конструюється за допомогою мікропрактик влади. Проаналізовано специфіку взаємовідношень між гендерними стратегіями тілесності та національними механізмами конструювання суб'єкта. Визначено основний механізм створення національного суб'єкта - систему національної маскулінності. Відзначено, що основою мікропрактик влади є сконструйована гендером система обов'язкової гетеросексуальності, у процесі створення "віковічних" та тих, що "не підлягають сумніву" національних конструктів маскулінності та фемінінності, гендер легітимує конструювання та реконструювання національного суб'єкта. Зауважено, що механізмом ієрархізації національних суб'єктів є система національної маскулінності, яка визначається відношеннями гегемонії, субординації, співучасті та маргіналізації, дана система знаходиться у стані постійної конкуренції з іншими системами маскулінності. Показано, що конструювання українського національного суб'єкта відбувається у контексті конкуренції системи радянської маскулінності, "нової" національної маскулінності та транснаціональної маскулінності, кожна з яких намагається компенсувати радянську/колоніальну травму українського національного суб'єкта.

  Завантажити