Проведене дослідження паказало, що на поверхні фібринових згустків, які формуються за розділу двох фаз, утворюється структура (поверхневий шар), яка відрізняється від структури згустка. На базі електронно-мікроскопічного дослідження розраховано товщину поверхневого шару: для дезАА-фібрину - 25,8 нм, для дезААВВ-фібрину - 29 нм. На підставі даних аналізу процесу гідролізу згустків плазміном показано, що ступінь їх стабілізації практично не впливає на швидкість ферментативного розщеплення фібринових згустків без поверхневого шару. Виявлено, що для згустків з поверхневим шаром швидкість гідролізу пропорційно знижується залежно від ступеня стабілізації. Встановлено, що у процесі полімеризації на гетерогенній поверхні розділу двох фаз або у випадку її відсутності, у монофазі, відбуваються зміни структури фібринового згустку, які впливають на його здатність сорбувати на своїй поверхні молекули глу-плазміногену та тканинного активатора плазміногену. Встановлено, що знайдені відмінності у структурі, а також у взаємодії фібринових згустків, залежно від особливостей їх поверхні, та компонентів фібринолітичної системи дають змогу більш ефективно використовувати фібринові клеї у медичній практиці.

  Завантажити