Створено концепцію, яка узагальнює теоретичні обгрунтування раціональних масштабів державної власності на засоби виробництва у багатоукладній економіці. Проведено порівняльні розрахунки ефективності діяльності приватно-колективних та державних підприємств і показано, що неефективність державного сектору носить системний, глобальний характер. Зроблено висновок, що методи трансформації державної власності в Україні неадекватні її раціональному використанню. Розроблено положення про особливі функції державного сектору, який є матеріальною основою створення приватного сектору й одночасно носієм загально-національних інтересів і засобом активізації суспільного виробництва в цілому. Зазначено, що в перехідній економіці України виявляється суперечність між державними інтересами та інтересами службовців органів державного управління. Зроблено висновок, що державний апарат, з одного боку, змушений проводити роздержавлення власності, а з другого - представники державного апарату гальмують трансформаційні процеси та намагаються повернути їх з метою задоволення особистих інтересів. Розроблено теоретичну модель поступового підвищення ефективності підприємств державного сектора та наближення інтересів суб'єктів державного управління до загальнодержавних інтересів у процесі формування громадянського суспільства та, відповідно, нового управлінця державного сектору: творчого, ініціативного, доброчесного, некорупованого працівника та захисника державних інтересів.

  Завантажити