Дисертація присвячена комплексному вивченню представників роду Juno Tratt. флори Середньої Азії і Казахстану та перспективам введення юнон в культуру в Україні. Зроблений аналіз історії вивчення роду з часів К.Ліннея і до наших днів. Досліджена в умовах України (Правобережний Лісостеп) феноритміка юнон природної флори Середньої Азії і Казахстану; складені феноспектри. Проведено порівняння даних, отриманих у природі та в умовах Києва, з даними О.А. Тітової (1986) для Ташкенту. Виявлені істотні зміни у строках цвітіння. Але в цілому показано, що юнони в умовах Києва залишаються весняноквітучими рослинами. Проведено порівняння особливостей онтогенезу in vivo та in vitro; виявлена суттєва різниця у строках проходження етапів, а також показано, що на поживному середовищі не утворюється цибулина, запасаючі та всмоктуючі корені. Вперше отриманий каллус у юнони копетдагської. Виявлена кореляція діагностичних ознак, на основі чого виділені два біоморфотипи: види, насіння яких має ариллус та види з насінням без ариллусу. При вивченні особливостей онтогенезу 8 видів експериментально доведено, що жолобчаста форма сім'ядольного листочка є діагностичною ознакою, яка дає можливість безпомилково визначити систематичний статус рослин у межах родини Півникових. Детально досліджені питання розповсюдження 31 виду та складені карти ареалів. Визначені типи ареалів юнон Середньої Азії та Казахстану. Підтверджений ендемізм 11 видів, а також запропоновано надати статус ендемів ще 10 видам. Встановлена належність досліджуваних видів до певних фітогеографічних провінцій. Проведений детальний екологічний аналіз. Визначена група видів, які не пов'язані з певнимсубстратом. Показано, що максимальна кількість видів зустрічається на висотах від 500 до 2000 м н.р.м. Абсолютна кількість відмічена для висот 500-1000 м. На основі детального дослідження ценотичних особливостей можна стверджувати, що найбільш вибагливими до супроводжуючих рослин є J.coerulea, J.orchioides і J.narbuti. Наведений повний список деревних, чагарникових та трав'янистих видів, серед яких ростуть юнони, а також типи рослинності та формації. Визначені можливості збереження рідкісних та зникаючих видів ex situ шляхом використання методів in vivo та in vitro; показана можливість створення ex situ багатофункційного генетичного банку. Наводиться список видів юнон з віддалених флор, які є перспективними для переселення їх в Україну та збагачення асортименту промислового квітникарства. Зроблено висновок про реальність та перспективність широкого залучення в культуру в Україні представників роду Juno у якості весняних декоративних рослин.

  Завантажити