Уперше в українському літературознавстві досліджено художню прозу В.Берроуза (1914 - 1997 рр) як цілісне естетичне явище у сукупності індивідуалізованих особливостей і важливих типологічних зв'язків з основними філософсько-естетичними напрямками, що характеризують стан сучасного культурного процесу. Проаналізовано найважливіші риси індивідуальної художньої системи й основну проблематику прозових творів автора. Розглянуто своєрідність романів письменника, визначено основні риси поетики та проблематики його творчої спадщини. Визначено головні теми та мотиви, характерні для ранніх романів письменника ("Голий сніданок", "Машина пом'якшення", "Білет, який вибухнув", "Нова експрес"). Досліджено сюжетно-композиційну специфіку зазначених творів. Значну увагу приділено новаторському методу письма, методу "розрізання та складання", який базується на елементах текстуального монтажу. Зроблено спробу визначити місце творчості В.Берроуза у сучасному літературному процесі США. Висвітлено розвиток критичної думки щодо творчого доробку автора.

  Завантажити