Вивчено етіологію аскохітозу огірка, визначено поширеність, розвиток, механізм та потенційну шкодочинність даної хвороби, притаманної для умов зимових блокових теплиць і представлену та домінуючу в змішаному фітопатокомплексі. Досліджено форми прояву зазначеної хвороби, зокрема, листкову, стеблову, прикореневу, ураження генеративних органів, які передчасно відмирають і ламаються стебла, розкрито негативний вплив хвороби на кількісні та якісні показники врожаю. Проаналізовано епіфітотійну особливість розвитку хвороби на основі біологічного циклу розвитку ендогенного міцелію, нестатевого пікнідіального Ascochyta cucumeris Fautr. et Roum і статевого плодоношення (Didymella bryoniae (Pass.) Rehm, що формуються епізодично. Розглянуто основне джерело інфекції - уражені рослинні рештки. Доведено, що поширеність і розвиток хвороби залежать від гідротермічного режиму у тепличних спорудах, хімічна дезінфекція рослин та культиваційних споруд і термічне знезараження грунту знижує життєздатність пікнідіального плодоношення збудника аскохітозу на рослинах на 55,3 - 66,6 %. Висвітлено особливості застосування фунгіцидів способами обприскування рослин, унесення їх у тепличний грунт та баковими сумішами з мінеральними добривами, а також виготовлення на їх основі пасти для терапії аскохітозних стеблових некрозів. Визначено напрями боротьби з аскохітозом за допомогою гриба-антагоніста Trichoderma harzianum Rifai способом обприскування рослин огірка та в формі пасти для терапії стеблових некрозів, економічну доцільність застосування фунгіцидів і гриба-антагоніста.

  Завантажити