Проаналізовано маловідомі педагогічній науковій громадськості України теоретичні розробки науковців-педагогів і психологів Франції, присвячених вивченню питань саморозвитку, самоосвіти та самовиховання особистості, показано їх актуальність за умов раптового збільшення обсягу наукових знань, лавинного розвитку інформації та комп'ютеризації освітніх систем на рівні держав і континентів. Процес саморозвитку розглянуто як освітню технологію, що виконує важливі соціальні й особистісні функції: загальноосвітньої та професійної підготовки, загальнокультурного розвитку особистості, оптимальної організації вільного часу, адаптації, амортизації, компенсаторної терапії, опанування засобів самоосвіти та самовиховання. Різновиди саморозвитку відтворено за допомогою відповідних моделей, відмінними рисами яких є досвідно-професійна, наукова, культурологічна диференціація та спеціалізація особистості. Моделі диференційовано за соціально-демографічними, духовними, статусними, соціально-економічними, професійними та кваліфікаційними ознаками.

  Завантажити