Визначено специфіку вираження художнього простору в романах Г.Філдінга з урахуванням нових концепцій щодо визначення напрямків, жанрів і стилів в англійській літературурі XVIII ст. Проаналізовано еволюцію художнього простору у творах письменника, виділено його традиційні й новаторські форми та моделі втілення, доведено актуальність осмислення класичних творів у "топографічному" аспекті. Зроблено висновок, що романна творчість Г.Філдінга є "новим видом прози" (за визначенням самого письменника), який сформований на підставі синтезу та трансформації попередньої романічної традиції "romance" та визначення перспектив іншого шляху оновленої форми роману - "novel". З урахуванням результатів просторового аналізу обгрунтовано гіпотезу про рокайльну жанрово-стильову природу двох перших романів Г.Філдінга - "Джозеф Ендрюс" і "Том Джонс", а також уточнено параметри сентименталістського простору його останнього роману - "Амалія". Доведено, що простір персонажів у всіх трьох романах об'єднує приватність, інтимність, закритість, інтер'єрність. На підставі дослідження історії розвитку літературних напрямів епохи Просвітництва виділено загальну сентиментально-рокайльну парадигму культури даного періоду. З'ясовано, що творчість Г.Філдінга демонструє динаміку даної парадигми на основі втілення у художній еволюції поетики простору одного з естетично значущих варіантів жанрово-стильової інтерференції рококо та сентименталізму.

  Завантажити