Досліджено психологічні механізми етіогенези тривожності у функціональному аспекті. Концептуально обгрунтовано новий підхід щодо операціоналізації феномену "особистісна тривожність" у контексті структурно-функціонального детермінізму та системно-генетичного аналізу. Особистісну тривожність у підлітків проаналізовано як "функціонально детерміноване утворення", внутрішню структуру якого представлено інтегративною сукупністю функціональних детермінант (доцільністю, спрямованістю та результативністю адаптаційної активізації). Наведено дані про вікову динаміку та характер функціональних зв'язків між тривожністю й активністю як інтегральними особистісними властивостями, що детермінують стійкий паттерн їх багаторівневих показників та індивідуальну специфіку прояву. Зроблено ієрархізацію системи домінантних мотивів у підлітків з контрастними рівнями особистісної тривожності. Створено модель функціональної організації тривожності у підлітковому віці, в основу якої покладено розуміння генези тривожності як певної послідовності необхідних перетворень внутрішньо активної системи від її вихідного стану у напрямку до мети. Розроблено й апробовано профілактично-розвивальну програму з запобігання гіперфункції тривожності у підлітків і запобігання явищам їх дезадаптації.

  Завантажити