Вперше проаналізовано фундаментальні праці загальних патологів, мікробіологів, епідеміологів та інфекціоністів, досліджено найважливіші етапи генезису, становлення та розвитку вчення про інфекційні хвороби на прикладі сибірки. З'ясовано, що відкриття збудника антраксу, вивчення його властивостей і характеристик, становлення вчення про сибірку істотно вплинули на розвиток мікробіології, епідеміології й імунології, відкриття багатьох збудників інфекційних хвороб, розробку ефективних специфічних засобів захисту людини та тварин від чуми, віспи, тифу, холери, дифтерії, поліомієліту. Доведено, що ідеї, гіпотези, твердження, активна експериментальна діяльність багатьох поколінь учених (Д.С.Самойловича, С.С.Андрієвського, Р.Коха, Л.Пастера, І.І.Мечникова, Л.С.Ценковського, В.К.Високовича, Д.К.Заболотного, Г.М.Мінха, М.Ф.Гамалії) стимулювали розвиток нових галузей медичної науки: мікробіології, епідеміології й імунології. Розкрито зміст та евристичну роль методології вакцинопрофілактики Л.С.Ценковського, розглянуто можливості її удосконалення за сучасних умов. Висвітлено суттєвий внесок вітчизняних учених у розвиток світової медичної науки, зокрема, створення вчення про атракс як особливо небезпечної хвороби, дослідження його властивостей і характеристик. Розглянуто основні етапи формування стратегії ефективної боротьби з інфекційними хворобами, наведено оцінку героїчних наукових експериментів вітчизняних мікробіологів. Розроблено діагностичну систему для індикації збудника сибірки у людей, тварин і в навколишньому середовищі на підставі полімеразної ланцюгової реакції.

  Завантажити