Ушкодження магістральних нервових стовбурів є однією з провідних причин інвалідизації людей працездатного віку (Huckhagel et al., 2018; Palispis & Gupta, 2017), що зустрічається у більше мільйона людей щорічно (Li, C. et al., 2021; Qian, Y. et al., 2021; Цимбалюк 2022). В перерахунку на 100 000 частота вказаної патології складає 13-20 випадків та захворюваність має тенденцію до збільшення (Das, K. K. et al., 2019). Не дивлячись на значний прогрес в лікуванні вказаної патології, типовими наслідками травм периферичних нервів є моторні та сенсорні розлади, хронічний больовий синдром (Modrak, M. et al., 2020; Li, C. et al., 2021), які, загалом, стають причиною інвалідності та стійкої втрати працездатності молодого населення та приводять до значних прямих та супутніх фінансових витрат. Узагальнені уявлення про регенерацію нервів, що склалися на цей час, можна представити наступним чином. Регенераційна неврома утворюється на місті ушкодження периферичного нерву в результаті активації резидентних клітин його тканин, а також міграції з крові лейкоцитів та мезенхімальних стовбурових клітин. Отже, клітини, що приймають участь у формуванні регенерату можна поділити на гематогенні клітини запальної інфільтрації, мезенхімальні (резидентні та нерезидентні клітини попередники, фібробласти) та нейральні (нейролемоцити). Безпосередньо у новоутворенні зруйнованої ділянки нерву будуть приймати участь мезенхімальні і нейральні клітини, що буде створювати умови для оптимальної невротизації периферичного відрізку нерву. Мезенхімальний компонент невроми (молода регенеруюча сполучна тканина з кровоносними судинами) виповнює тканинний дефект, що утворився після травми, і стає субстратом, по якому мають можливість мігрувати репаративні нейролемоцити (Suzuki, T. et al., 2023). Причому, нейролемоцити формують шляхи для проростання осьових циліндрів (Min, Q. et al., 2021). На більш пізніх етапах формування сполучнотканинних волокон у невромі, особливо у випадках надмірного, або затримки міграції нейролемоцитів, ці фактори стають негативним по відношенню до проростання осьових циліндрів і відновлення функції пошкодженого нерву. Тобто, кооперативні взаємовідносини мезенхімальних і нейральних елементів на початку регенерації нерву з часом набувають ознак конкурентних, та, при дисбалансі, можуть погіршити її результати. В сучасній медицині для відновлення різноманітних ушкоджень нервової системи широке застосування та визнання отримали стовбурові клітини, що забезпечило покращення лікування багатьох малокурабельних патологій (Atala et al., 2018; Matsuda et al., 2018; Sullivan et al., 2016). Позитивний ефект стовбурових клітин на відновлювальні процеси реалізується за рахунок декількох механізмів: це диференціювання стовбурових клітин у органоспецифічні клітини ураженого органу (Ching et al., 2018; Zheng et al., 2018; Weston et al., 2018), продукція біологічно активних речовин (Cunningham et al., 2018; Millán-Rivero et al., 2018), імуносупресія та пригнічення запалення (Antonios et al., 2018; McGrath et al., 2018).

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат