Дисертація є комплексним дослідженням конституційно-правового регулювання та практики застосування державної мови у сфері освіти в Україні. Мета та завдання, поставлені в дисертаційному дослідженні, зумовили побудову відповідної структури дослідження. Дисертація складається з трьох розділів, в яких розкриваються такі питання: загальнотеоретичні засади дослідження та його поняттєвий апарат; історико-правові особливості становлення та розвитку конституційно-правового регулювання та практики застосування державної мови у сфері освіти в Україні; аксіологічне значення державної мови при застосуванні у сфері освіти в Україні та її вплив на формування конституційної ідентичності; вплив застосування державної мови у сфері освіти в Україні на формування української національної ідентичності; мова освітнього процесу в Україні як фактор впливу на стан національної безпеки, збереження територіальної цілісності та суверенітету; конституційно-правове гарантування вільного розвитку, використання і захисту мов національних меншин та корінних народів України; європейські стандарти правового регулювання мовних відносин у сфері освіти Європейського Союзу та міжнародних організацій; досвід окремих зарубіжних держав щодо правового регулювання та практики застосування державної мови у сфері освіти; пропозиції удосконалення конституційно-правового регулювання мови освіти та практики її застосування у сфері освіти в Україні. У Розділу 1 дисертаційного дослідження запропоновано авторське визначення поняття державної мови в Україні та доведено, що одним із ключових питань у дослідженні теоретичної складової функціонування державної мови у сфері освіти в Україні є базове конституційне поняття «застосування державної мови». Також, виявлено особливості мовної політики у сфері освіти в Україні та її складові елементи, що впливають на розкриття потенціалу української мови як державної мови. При цьому, досліджено вплив російської імперської політики щодо української мови як державної та її застосування у сфері освіти та встановлено, що продовж останніх двісті шістдесяти років більше вісімнадцяти разів здійснювалися заходи щодо заборони та викорінення української мови із сфери освіти, що мало б своїм наслідком ліквідацію української державності та національної ідентичності. У Розділі 2 виявлено, взаємозвʼязок між конституційно-правовим регулюванням застосування державної мови у сфері освіти в Україні та його впливом на формування української національної ідентичності, зокрема в умовах загроз існуванню держави та повномасштабної війни; швидких глобалізаційних процесів, а також сучасних викликів повʼязаних із євроінтеграційними прагненнями України, а також проаналізовано значення мови освітнього процесу в Україні як фактора впливу на стан національної безпеки, збереження територіальної цілісності та суверенітету та наголошено на необхідності належного застосування державної мови у сфері освіти в Україні, що сприятиме захисту національної безпеки в умовах гібридних загроз та зовнішнього впливу. Окремо досліджено поняття «вільного розвиток мови у сфері освіти в Україні», яке слід трактувати як такий розвиток, що відбувається без необгрунтованих заборон та втручань з боку держави, завдяки чому мова як соціокультурний феномен удосконалюється, зберігає свою ідентичність та самобутність шляхом використання гарантованих Конституцією України правових можливостей, зокрема спроможності її вивчення у закладах освіти особами з числа національних меншин чи корінних народів України. У Розділі 3 звернуто увагу на дослідженні європейських стандартів правового регулювання мовних відносин, а також аналізу до визначення юридичного статусу державної мови та її застосування у сфері освіти окремих зарубіжних держав. Крім того, встановлено, що на конституційному рівні за сучасних умов та з огляду на зарубіжний досвід є потреба удосконалення положень статті 10 та частини пʼятої статті 53 Конституції України. При цьому, доведено необхідність удосконалення правового регулювання мови освіти шляхом внесення змін та доповнень до спеціальних законодавчих актів у сфері освіти в Україні. За результатами дослідження висловлено міркування щодо запровадження заходів позитивної дискримінації до української мови, позаяк така впродовж століть не мала статусу державної, викорінювалася, дискримінувалася, маркувалася як непрестижна, що негативно позначилося на її розвитку, рівні поширення в українському суспільстві, в якому досі залишається велика частка неукраїномовних громадян, а також аргументовано необхідність застосування підтримчих дій з боку держави – позитивної дискримінації щодо корінних народів України для вирівнення їх прав по відношенню до національних меншин, позаяк вони знаходяться в істотно менш вигідних умовах існування та протягом тривалого часу зазнавали негативного впливу на свою ідентичність, зокрема й на рідну мову.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат