Дисертація присвячена проблемі вибору тактики хірургічного лікування папілярного раку щитоподібної залози направленої на зниження частоти ятрогенних ускладнень та підвищення якості життя, за умов збереження принципів онкохірургії та мінімізації ризику рецидивування. Робота має за мету покращення якості життя пацієнтів з папілярним раком щитоподібної залози категорії pT1a-bN0M0 за рахунок припустимої мінімізації об’єму хірургічної операції без підвищення ризику рецидивування. Для визначення частоти виникнення рецидивів після оперативного лікування папілярного раку щитоподібної залози у хворих з категорією процесу pT1-2N0M0 у ретроспективному дослідженні було опрацьовано результати лікування 562 пацієнтів у період з 2015 по 2020 рік. 178 хворим виконана органозберігаюча операція у вигляді гемітиреоїдетомії з центральною лімфодисекцією шиї, 384 хворим виконувалась тотальна тиреоїдектомія з центральною лімфодисекцією. Під час проведення оперативного лікування обов’язковим етапом було проведення інтраопераційного експресгістологічного дослідження видалених 3 лімфатичних вузлів та первинної пухлини для підтвердження поширеності (відсутність метастазування (iN0) та екстраорганної інвазії первинної пухлини (iT1-2).

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат