Сечокам’яна хвороба є одним із найбільш розповсюджених захворювань.Захворюваність уролітіазом у світі досягає 2-5%, а пацієнти з СКХ складають30-45% всього контингенту урологічних стаціонарів, і з них нефролітіазомхворіють близько 50%. СКХ може перебігати з явищами гострого та хронічногопієлонефриту, частими рецидивами, що у свою чергу призводить довиникнення ниркової недостатності, інвалідизації та смертності .Виходячи з цього, метою нашої роботи стало підвищення ефективностілікування сечокам'яної хвороби шляхом малоінвазивної перкутанноїнефролітотрипсії. Відповідно до поставлених завдань на кафедрі урологіїНаціонального медичного університету охорони здоров’я України ім. П.Л.Шупика в роботі було досліджено 190 випадків захворювання сечокам’яноюхворобою при котрих були виявлені конкременти нирки та верхньої третинисечовода розмірами до 30 мм. Всім пацієнтам було проведено оперативнелікування – міні-черезшкірна нефролітотрипсія на базі урологічного відділенняКиївської обласної клінічної лікарні.Пацієнтів було розподілено на 3 групи: І контрольна група (n = 102), девиконано міні-ПНЛ за стантартною методикою зі встановленням нефростоми,ІІ (n = 47) та ІІІ (n = 41) експерементальні групи, котрим проводили операції забезнефростомною та бездренажною методиками відповідно.Серед всіх 190 пацієнтів чоловіків було 98 осіб, що склало 51,58 %, ажінок 92 осіб, і відповідно, 48,42 %. Вік пацієнтів, котрі були прооперовані,варіював від 18 до 74 років, в своїй більшості хворіло працездатне населення,віком від 18 до 60 років – 154 (81,05 %) пацієнтів.3Обстеження пацієнтів проводилось згідно сучасних стандартів тарекомендаціями Європейської асоціації урологів, і включало в себе дані скаргхворого, збір анамнезу, фізикальний огляд, лабораторні методи обстеження,сонографічне обстеження, променеві методи – оглядова та екскреторнаурографія, комп’ютерна томографія.В даному дослідженні було виконано: 102 (53,68 %) міні – ПНЛ, котразакінчувалась стандартною методикою; 47 (24,73 %) міні – ПНЛ, при котрій невстановлювалась нефростома, а лише JJ - стент; 41 (21,57 %) та міні – ПНЛ,після якої дренування нирки не проводилось. При даних операціяхвикористовувався ендоскопічний інструментарій фірми Karl Storz (Німеччина);УЗ апарат Aloka SSD (Японія); лазерний контактний літотриптор Н-20 Dornier(Франція) та Lumenis Versa Pulse Power Suite 20w (Ізраїль); пневматичнийконтактний літотриктор Karl Storz (Німеччина); цифрова рентгенівська система(Siemens, Німеччина); рентгенпрозорий багатофункціональний операційнийстіл (Mquet, Німеччина).Стандартна методика проведення міні-черезшкірної нефролітотрипсіїнайчстіше проводилась пацієнтам у віці 45-59 (42,16 %), потім по частотіслідували 25-44 (37,25 %) років, далі пацієнти віком 60-74 (15,69 %) років, анайменша по частоті група 18-24 (4,9 %) років. Безнефростомна методикапроведення операції найчастіше проводилась пацієнтам у віці 45-59 (40,43 %)років, потім по частоті слідували пацієнти віком 25 - 44 (27,66 %) років, 60-74(23,4 %) років, а найменша по частоті група 18 - 24 (8,51 %) років. Повністюбездренажна методика виконувалась у найбільшій кількості пацієнтам у віці 45- 59 років (39,02 %) та 25-44 (34,15 %) років, наступним по частоті слідувалипацієнти віком 60 - 74 років (21,95 %), а в групі 18-24 (4,88 %) років проведенонайменшу кількість операцій.На правій нирці було виконано 103 (54,22 %), на лівій нирці – 87 (45,78%) операцій. При цьому конкременти найчастіше знаходились в мисці нирки 80(42,11 %) та в верхній третині сечовода 47 (24,74 %), потім за частотою камені4знаходились в нижній чашці нирки 40 (21,05 %), і були в найменшій кількості усередній та верхній чашках, що склало 12 (6,32 %) та 11 (5,78 %) відповідно.Оперативне лікування проводилось з використанням провідниковоїанестезії у 187 (98,42 %) пацієнтів, або ендотрахеального наркозу 3 (1,58 %)пацієнтів. Операція проводилась в стандартному положенні пацієнта на животіу 185 (97,37 %) пацієнтів, та в пложенні на спині у 5 (2,63 %) пацієнтів.В І групі доступ через нижню чашку виконувався в 65 (63,72 %)випадках, через середню в 25 (24,5 %) і через нижню в 12 (11,76 %) випадках. ВІІ групі доступ виконувався через нижню чашку в 36 (76,59 %), середню 9(19,14 %), верхню 2 (4,25 %), В ІІІ групі доступ виконувався через нижнючашку в 34 (82,93 %) випадках, через середню в 7 (17,07 %), через верхнючашку доступ не здійснювався. Робимо висновок, що у всіх групах доступ донирки здійснювався через нижню чашку, яка є найбільш зручною для хірурга, іпри виконанні пункції ризик травмувань сусідніх органів зводиться домінімуму.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат