У дисертації здійснено комплексне та спеціальне наукове теоретично-історичне дослідження проблем, пов’язаних із розумінням соціальної та правової цінності жінки в Україні у добу Середньовіччя. Послідовно й логічно висвітлено закономірності та особливості осмислення феномену соціальної та правової цінності жінки за часів Київської Русі, у період ХV – першої половини ХVІІ ст., а також за доби Гетьманщини. У результаті проведеного дослідження сформульовано ряд висновків та концептуальних наукових положень, які відтворюють загальні риси й специфіку розуміння в українському суспільстві соціальної та правової цінності жінки на всіх етапах епохи Середньовіччя.У ході дослідження було встановлено, що поняття «людина» (у тому числі, жінка) у філософсько-правовій інтерпретації осмислюється як істота біологічна, соціалізована, що має духовність, розглядається через призму поняття «правова людина», а її правова цінність людини є абстрактно-ідеальною моделлю, яка осмислюється у контексті поєднання аксілогічно-правового та антропологічно-правового людинорозуміння. Авторкою обґрунтовано, що дослідження змісту соціальної цінності жінки доцільно проводити у межах антропологічного та аксіологічного підходів у контексті понять «призначення» (мета, напрями діяльності) та «корисність» (результат діяльності). У той самий час, у дисертації доведено, що зміст правової цінності жінки базується на її правовому статусі, соціальних цінностях (свобода, справедливість, рівність) і розуміється у контексті поняття «правова значущість» (ієрархічність за правовим статусом і можливостями, закріпленими у законодавстві, середньовічних класів та станів, до яких належали жінки).

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат