У дисертації наведено результати теоретичного узагальнення конструкторсько-органологічних характеристик і досягнень українського гармоніко-баянно-акордеонного виробництва в контексті ретроспективи його розвитку в ХХ столітті.Актуальність дослідження зумовлена необхідністю вивчення надбань української системи виробництва язичкових інструментів, яка на початку нового тисячоліття фактично перестала існувати, але її тривалий практичний досвід, творчі досягнення й результати діяльності становлять реальний соціокультурний феномен, який і сьогодні продовжує відігравати важливу роль у культурно-духовному розвитку українського суспільства. Саме українська музична промисловість язичкових пневмо-клавішних інструментів, яка в 1930-40-х роках була збудована переважно на засадах кустарно-артільної діяльності українських майстрів, надала матеріальне підґрунтя для динамічного поступу українського баянно-акордеонного мистецтва в ХХ столітті та змогла повністю забезпечити якісними інструментами вітчизняну музичну галузь на всіх її ланках – від аматорсько-самодіяльної та навчально-виховної до професійно-філармонічної й академічної.Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в українському музикознавстві вперше процес розвитку гармоніко-баянно-акордеонного виробництва в Україні в ХХ столітті став предметом спеціального й комплексного дослідження, завдяки чому досліджено становлення та розвиток української системи промислового виробництва баянно-акордеонного інструментарію в 30-90-ті рр. ХХ століття; представлено авторську періодизацію розвитку й функціонування українського виробництва язичкових пневмо-клавішних інструментів у ХХ столітті; запропоновано авторську класифікацію українського гармоніко-баянно-акордеонного інструментарію; висвітлено й охарактеризовано основні конструктивні типи гармоніко-баянно-акордеонного інструментарію, виробленого українськими музичними фабриками в ХХ столітті; здійснено аналіз конструкторської будови баяна «Кремінне 55х100-ІІ» і комплекту оркестрових гармонік «Кремінне» та досліджено їх конструкторські й органологічні особливості; охарактеризовано специфіку органології концертного багатотембрового готово-виборного баяна «Україна» як вінця творіння інструмента для концертної професійно-академічної сфери.Уточнено інформацію щодо процесу появи ручної гармоніки та основних етапів її конструктивної еволюції на початковій стадії розвитку (ХІХ – початок ХХ ст.), а також принципи і специфіку звуко-, темброутворення баянно-акордеонного інструментарію вітчизняного виробництва в контексті його загальної конструктивно-органологічної характеристики. Набули подальшого розвитку ідеї щодо особливостей поширення та функціонування гармоніки в музичній культурі України в період ХІХ – початку ХХ століття як чинника започаткування й становлення гармонікового виробництва. Запропоновано новий погляд на процес зародження і функціонування кустарного виробництва гармонік і баянів в Україні наприкінці ХІХ та в перші десятиліття ХХ століть у контексті соціально-історичних змін окресленого часу.Практична цінність дослідження полягає в можливості використання його матеріалів у лекційних та практичних курсах мистецьких вищих навчальних закладів, зокрема: «Історія та теорія виконавського мистецтва на народних інструментах», «Методика викладання гри на народних інструментах», «Спеціальний інструмент (баян, акордеон)», «Основний інструмент (баян, акордеон)». Матеріали дослідження можуть також стати основою запропонованого автором дисертації спецкурсу «Історія баянно-акордеонної органології (теорія і практика українського промислового виробництва)». Представлена робота може також істотно розширити уявлення українських професійних музикантів про музично-промислову баянно-акордеонну інфраструктуру, що існувала в Україні у ХХ столітті.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат