Дисертацію присвячено осмисленню традиціоналістського стильового напряму в мистецтві України як суттєвої складової стильової парадигми мистецтва ХХ сторіччя у цілому, що склав співіснуючі системи названого традиціоналістського і модерністсько-авангардного пластів. Уточнюючим було введення терміну метанапрям стосовно традиціоналізму, що зроблене в аналогію до прийнятого в музикознавстві визначення епохальних метажанрових утворень (за О. Марковою). Так в дисертації представлений у категоріальному тлумаченні феномен традиціоналізму як сукупність стильових утворень на рівні композиторської творчості ХХ сторіччя і йому передуючого прото-традиціоналізму віку романтизму у вигляді академічного виявлення мистецьких принципів бідермаєра.Заявлення традиціоналізму як метанапряму і як складової стильової парадигми музики ХХ сторіччя викликане необхідністю історично справедливої оцінки тих мистецьких здобутків, які у передперебудовний період трактувалися як дещо невідповідне «духу епохи», а також представленого в ототожненні з явищами офіційного мистецтва соцреалізму в Радянській Україні. В дисертації наведені історичні дані про метастильову двоскладовість стильового наповнення мистецтва минулого століття із паралелями до співіснування академізму і бідермаєрівського нахилу, – поряд із втіленнями «несамовитого», «пізнього» романтизму, психологічного реалізму як носіїв новаційності у ХІХ сторіччі.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат