У дисертаційній роботі представлено результати комплексного популяційного аналізу п'яти модельних видів лікарських рослин, що є типовими для Шосткинського геоботанічного району (Convallaria majalis L., Helichrysum arenarium L., Hypericum perforatum L., Plantago major L., Thymus serpyllum L. еmend. Mill.). Додатково вивчено виявлені під час досліджень дві популяції Thymus x polessicus. За показниками популяційної щільності досліджувані рослини розподіляються за трьома групами: 1) види, у яких середні значення ознаки зазвичай не перевищують 10 рослин/м2 – Hypericum perforatum; 2) види, у яких середні значення ознаки зазвичай не перевищують 50 рослин/м2 – Plantago major, Convallaria majalis, Helichrysum аrenarium; 3) у яких середні значення ознаки зазвичай перевищують 50 рослин/м2 – Thymus serpyllum, Thymus x polessicus. Встановлено, що онтогенетичні спектри популяцій усіх досліджуваних лікарських рослин є неповними. Для кожної із популяцій визначено розміри та розроблено морфоструктурні моделі їхніх рослин. Показано, що функціонування популяцій лікарських рослин супроводжується формуванням морфоадаптацій, що безпосередньо пов'язано із проявом морфологічної мінливості (внутрішньопопуляційного варіювання абсолютних значень морфопараметрів) та пластичності (міжпопуляційного варіювання середніх величин морфопараметрів). Показано, що особливості розмірної структури популяцій проявляються через відмінності у розподілі рослин за класами розмірності та за сполученнями різних пар класів. На основі класичних підходів установлено, що комплекс ключових (визначальних щодо рівня віталітету) показників формують лише статичні метричні морфопараметри. У більшості досліджуваних лікарських рослин (за винятком Hypericum perforatum та Thymus x polessicus) репрезентовано усі три якісні типи популяцій (депресивні, врівноважені та процвітаючі). Доведено статистично достовірний вплив на морфоознаки та на популяційні характеристики лікарських рослин низки еколого-ценотичних чинників. За результатами комплексної оцінки онтогенетичної та віталітетної структури, популяції лікарських рослин були диференційовані на групи за рівнем їхньої здатності до сталого функціонування. При цьому була апробована методика, яка базується на використанні трьох оригінальних індексів (віталітетно-відновлювального (IQV), віталітетно-генеративного (IQG) та інтеграційного (IQVG)).

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат