Дисертаційна робота присвячена проєктуванню ефективного механізму поєднання державного регулювання та саморегулювання фармацевтичної діяльності в Україні. Аналіз сучасного стану законодавчої та нормативно-правовоїбази щодо саморегулювання показав, що на сьогодні немає комплексного Закону України, який би слугував цілісною правовою основою для ефективного функціонування саморегулівних організацій. Досліджено питання становлення саморегулювання фармацевтичної діяльності в Україні на основі реконструкції його історіогенезу. Вивчено інституційні засади саморегулювання фармацевтичної практики у міжнародному аспекті. Опрацьовано методичний системно-концептуальний підхід до формування стратегії розвитку інституту саморегулювання фармацевтичної діяльності в Україні. Змодельовано взаємодію інститутів громадянського суспільства з органами державного регулювання та саморегулівними організаціями стосовно господарської та професійної діяльності у вітчизняній фармації від стану «як є» до стану «як бути». Запропоновано механізм запровадження належного фармацевтичного саморегулювання в Україні внаслідок законодавчого делегування саморегулівним фармацевтичним організацій низки функцій центральних органів виконавчої влади. Суть його в опрацюванні, затвердженні та забезпеченні контролю за виконанням, на паритетних умовах з центральними органами виконавчої влади, стандартів і правил господарської діяльності, а також в самостійній розробці й встановленні стандартів і правил фармацевтичної діяльності та забезпеченні контролю за їх дотриманням.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат