Дисертацію присвячено визначенню особливостей авторських та національних репрезентацій міста-міфу в українській і турецькій прозі кінця ХХ – початку ХХІ ст. Об'єктом дослідження є романи сучасної української («Мальва Ланда» Ю. Винничука, «Кохання в стилі бароко» В. Даниленка, «Місто з химерами» О. Ільченка, «Живий звук» А. Кокотюхи) і турецької («Біла фортеця», «Мене називають Червоний», «Чорна книга», «Мовчазний дім», «Сніг» О. Памука) художньої урбаністики. Вибір цих різножанрових текстів зумовлений спільною для них тенденцією до міфологізації топосу міста; зв'язком їхньої урбаністичної тематики із комплексом проблем національної, особистісної чи мистецької ідентичності; приналежністю авторів до генерації письменників доби постмодерну, що уможливило аналіз запропонованих ними художніх варіантів (моделей) міста-міфу з погляду прийняття чи дистанціювання від характерної для постмодерністського письма поетики; роллю авторів у формуванні парадигми художнього урбанізму в національних літературних традиціях. Предметом дослідження є міфологічний аспект образу міста, традиційне і новаторське у творенні його міфології, кореляція авторського, національного і світового первнів в українській і турецькій урбаністичній прозі кінця ХХ – початку ХХІ ст. Мета дисертаційної роботи полягає у визначенні спільного і відмінного в авторських і національних репрезентаціях міста як міфу у творах турецької та українськоїпрози доби постмодерну.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат