Дисертаційне дослідження присвячено актуальній проблемі формування міжособистісного спілкування учнів молодшого шкільного віку в умовах інклюзивної освіти. Уперше виокремлено особливості формування навичок міжособистісного спілкування учнів молодшого шкільного віку в умовах інклюзивної освіти засобами актуалізації когнітивного, мотиваційного, емоційно-комунікативного та поведінкового компонентів міжособистісного спілкування;розширено уявлення про міжособистісне спілкування учнів молодшого шкільного віку в умовах інклюзивної освіти засобами висвітлення декількох методологічних підходів: екзистенційного, системного й діяльнісного, аксіологічного та особистісного сутність поняття «формування міжособистісного спілкування учнів молодшого шкільного віку в умовах інклюзивної освіти» як багаторівневої системи взаємопов'язаних та цілеспрямованих організаційних вправ;дістали подальшого розвитку засоби педагогічного супроводу інклюзивної форми навчання шляхом створення методики формування міжособистісного спілкування учнів молодшого шкільного віку в умовах інклюзивної освіти.У процесі дослідження проаналізовано й узагальнено законодавчі та нормативні документи, що регулюють освітній процес у закладах загальної середньої освіти в умовах інклюзивної освіти; психолого-педагогічну та навчально-методичну літературу тощо. Формування міжособистісного спілкування тлумачимо як цілеспрямований та довготривалий процес, тісно взаємопов'язаний із поняттями «особистість», «комунікація», «міжособистісні взаємини», «міжособистісний конфлікт» та ін. Визначено основні труднощі та суперечності, які заважають ефективному формуванню навичок міжособистісного спілкування учнів молодшого шкільного віку в умовах інклюзивної освіти. Із метою усунення зазначених труднощів та суперечностей розроблено експериментальну методику формування міжособистісного спілкування учнів молодшого шкільного віку в умовах інклюзивної освіти. В основу цієї методики покладено загальні дидактичні принципи: принцип науковості, системності й послідовності, зв'язку з життям, природовідповідності, індивідуалізації, активності учня, наочності. Із метою перевірки ефективності розробленої методики було проведено педагогічний експеримент. Експеримент тривав два роки та відбувався у три етапи: констатувальний, формувальний та контрольний етапи. Для перевірки ефективності запропонованої методики формування міжособистісного спілкування учнів було поділено на дві групи: експериментальну та контрольну. Перед початком експерименту було розроблено критерії, показники та визначено рівні сформованості міжособистісного спілкування учнів молодшого шкільного віку в умовах інклюзивної освіти. До показників сформованості мотиваційного критерію відносимо: бажання дитини спілкуватися з іншими учнями в класі, зацікавленість темами спілкування та наполегливість у навчанні усного мовлення. Показниками сформованості когнітивного критерію є усвідомлення, що спілкування необхідне всім учням, навіть тим, які здаються на перший погляд замкненими, знанням про особливості міжособистісної взаємодії з дітьми, що мають особливі освітні потреби та знанням правил усного спілкування, зокрема жестів, міміки, рухів тіла. Сформованість емоційно-комунікативного критерію визначається здатністю до співпереживання, вмінням вести діалог та виражати емоції у прийнятний спосіб, делікатністю та дружнім ставленням до кожного учасника міжособистісного спілкування, проявом привітності в спілкуванні у групі з двох-трьох осіб. Поведінковий критерій вважається сформованим, якщо дитина виявляє готовність до спонтанного залучення в бесіду, вміє володіти собою під час бесіди та вміє оцінювати свою поведінку й поведінку іншої людини під час бесіди.На констатувальному етапі дослідження шляхом анкетування та спостережень було проведено первинну діагностику сформованості навичок міжособистісного спілкування учнів. Результати діагностування вказали на низький (когнітивний та поведінковий критерії) та середній (емоційно-комунікативний критерій) рівні сформованості міжособистісного спілкування учнів як у контрольній, так і в експериментальній групах. Кількість дітей, які відповідально та з розумінням ставляться до процесу спілкування з дітьми, що мають особливі освітні потреби – обмежена. На етапі формувального експерименту відбулося цілісне включення учнів початкової школи в процес розвитку міжособистісної компетенції та навичок міжособистісного спілкування. Завдання формувального експерименту були спрямовані на розробку спеціального змісту, форм і методів розвитку міжособистісної компетенції взагалі та міжособистісного спілкування учнів початкової школи в умовах інклюзивної освіти зокрема. За результатами формувального експерименту доведено ефективність методики формування міжособистісного спілкування учнів молодшого шкільного віку в умовах інклюзивної освіти.Дисертаційне дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми формування міжособистісного спілкування учнів молодшого шкільного віку в умовах інклюзивної освіти.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат