У дисертації досліджено й науково систематизовано творчу спадщину Г. Ващенка, з'ясовано її специфіку, структуру концепції духовно-морального виховання й освіти української молоді з погляду сучасних методологічних позицій, персоналістично-біографічного, феноменологічного, герменевтичного, синергетичного, парадигмального, аксіологічного, системно-хронологічного підходів; схарактеризовано поняттєво-термінологічний інструментарій та концептуальні засади авторської моделі дослідження. Ураховуючи авторські критерії, розроблено й науково аргументовано періодизацію науково-педагогічної та освітньо-культурної діяльності вченого: І період – освітньо-виховний – (1878–1903 рр.); ІІ період – професійно-діяльнісний (1903–1917 рр.); ІІІ період – експериментально-новаторський (1917–1934 рр.); IV період – науково-дослідницький (1934–1943 рр.); V період – методолого-аналітичний (1943–1967 рр.); виокремлено закономірності, суперечності, тенденції (універсальні загальноосвітні та творчо-діяльнісні особистісні) науково-педагогічної та освітньо-культурної творчості Г. Ващенка; систематизовано сукупність ідей і засобів технологічного складника концепції духовно-морального виховання та освіти української молоді у спадщині Г. Ващенка; здійснено наукову оцінку доробку Г. Ващенка в дослідженнях сучасних учених; окреслено шляхи актуалізації його концепції духовно-морального виховання та освіти української молоді в сучасній українській науці та освітній практиці.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат