Дисертацію присвячено розгляду насамперед розпланування Києва упродовж ХІХ та початку ХХ століття, зважаючи на аспекти архітектурного проєктування, землевпорядкування, міської забудови, транспортування, зеленого будівництва, законодавства, містобудівних теорій та концепцій. Окрему увагу приділено висвітленню прикмет столичного модусу міста Києва зазначеного періоду. Сформульовано принцип циклічного обертання композиційно-роз­пла­нувальних засобів містобудування на столітньому відтинку: від романтично-пейзажного, майже барокового ставлення до міста на межі XVIII та ХІХ століть – до регулярних засобів впорядкування «хаотичної» київської забудови в першій половині ХІХ століття, і знов повернення до романтичних поглядів на «належний» міський пейзаж на межі ХІХ і ХХ століть.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат