У дисертації досліджено новелістику Д. Г. Лоренса, визначено співвіднесеність традиційного і новаторськогов ній, уточнено роль письменникав літературному процесі межі століть. Проаналізовано збіркиД. Г. Лоренса«ThePrussianOfficerandOtherStories» (1914), «England, MyEnglandandOtherStories» (1922), «TheWomanWhoRodeAwayandOtherStories» (1928), що репрезентують ранній, зрілий і пізній періоди творчості митця, визначено провідні теми, мотиви та художні особливості їх реалізації. Докладно проаналізовано маловивчені новели, що яскраво маркують той чи інший період («Запах хризантем», «Прусський офіцер», «Спокусниця», «Сутінки весни», «Жених про запас», «Англіє, моя Англіє», «Макака в хакі», «Межа», «Зникла жінка», «Сонце», «Зимовий павич», «Закохані», «Новомодна Єва і старомодний Адам», «Переможець на дерев'яному конику», «Мила леді», «Самсон і Даліла»).Установлено, що на різних етапах творчості, яка розвивалася в рамках модернізму,Лоренс синтезував творчі принципи, характерні для імпресіонізму, експресіонізму, натуралізму і реалізму. Підкреслено, що вновелах митцяоб'єктом художнього осмислення є підсвідомість персонажів, що проявляється незалежно від волі останнього, і пробудження якої може спричинити як трагедію («Слабак», «Прусський офіцер»), так і надати нового сенсу життю героїв («Дочка баришника», «Жених про запас»). Акцентовано, що оригінальність автора оприявнилася через прийоми художнього відтворення внутрішнього світу, підсвідомості героїв, а також тонкий психологізм, витонченість у зображенні почуттів, чуттєвість стосунків між чоловіком і жінкою, а також елементи еротизму, що було нетиповим для тогочасної англійської літератури загалом.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат