В дисертації досліджено специфіку дрогобицької музичної школи як своєрідного феномену українського академічного мистецтва. Базовим осередком дрогобицької музичної школи виступає Навчально-науковий інститут музичного мистецтва Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. Дрогобицька музична школа позиціонується як регіональна, виконавська, педагогічна, наукова, що підтверджується активністю мистецьких процесів, формуванням і збагаченням наукових, педагогічних, виконавських традицій тощо. В дослідженні здійснено систематизацію та класифікацію педагогічних засад регіональних шкіл вокального та інструментального мистецтва; визначено художню і практичну цінність оригінальної музики та перекладень, рівень та обсяг методичних напрацювань, потенціал і методи науково-теоретичного осмислення мистецької діяльності представників дрогобицької школи в контексті українського академічного мистецтва.У роботі запропоновано типологію ознак дрогобицької музичної школи на прикладі Інституту музичного мистецтва як автономної регіональної школи; розглянуто творчі досягнення та встановлено роль провідних науковців, педагогів, виконавців у процесі становлення школи як самодостатнього феномену (на прикладі творчої діяльності А. Душного, М. Копніна, Е. Мантулєва, В. Салія, К. Сятецького, П. Турянського, Є. Шуневич); висвітлено концертний, дидактичний та навчально-методичний доробок як результат розвитку інституції, у рамках якого здійснено аналіз наукових, педагогічних та виконавських здобутків; простежено й охарактеризовано концертно-гастрольну та конкурсно-фестивальну діяльність дрогобицьких митців Інституту музичного мистецтва; узагальнено здобутки та визначено роль дрогобицької музичної школи в контексті розвитку сучасного українського академічного мистецтва.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат