У межах дисертаційної роботи вперше у вітчизняній політичній науціґрунтовно висвітлено інституційні механізми регулювання гендернихвідносин у ЄС на основі опрацювання цілісної інституційної моделізабезпечення гендерної рівності. Виокремлено й досліджено ключовіскладові інституційної моделі регулювання гендерних відносин на рівніЄС: інституції, які безпосередньо регулюють гендерні відносини нанаднаціональному рівні; інституції, які реалізують політику рівних прав надержавному рівні країн –членів ЄС та інституційні інновації (зв'язки),засновані на цінностях гендерної рівності; усталені зв'язки між основнимиінституціями, залученими до процесу регулювання гендерних відносин.Доведено, що основою інституційних зв'язків слугують спеціальні заходи,ініційовані інституційними механізмами ЄС, відповідальними за реалізаціюполітики гендерної рівності, що, у поєднанні з політикою «гендерноїпріоритезації», формує базис подвійного підходу до забезпечення рівнихправ і можливостей для усіх громадян ЄС.Вивчено стан гендерних відносин у ЄС у шістьох основних сферахсуспільного життя: праці, фінансів, політики, часу (неоплачуванадіяльність), здоров'я та гендерно зумовленого насильства. З'ясовано, щопозитивних результатів у подоланні «гендерного розриву» і провадженні«дружньої до жінок» політики в ЄС вдалося досягнути шляхом черезпоетапного впровадження інституційних засад регулювання гендернихвідносин, спрямованих на реорганізацію основних інституцій (держави таполітики, економіки, сім'ї, освіти і науки тощо на рівні країн – членів ЄС),та інституційних інновацій у ключові сфери життя європейськогосуспільства.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат