У дисертаційній роботі розглянуто категоріально-понятійний зміст психологічного благополуччя особистості та концептуальні позиції вивчення фасилітаційної детермінації психологічного благополуччя особистості. Конкретизовано розуміння психологічного благополуччя майбутніх фахівців просоціальної діяльності як психологічного стану, який зумовлюється комплексом сформованих соціально-адаптаційних здібностей, розвинутими вміннями недирективної інтерперсональної взаємодії та фасилятивним потенціалом освітньо-професійного середовища. Розроблено теоретичну модель фасилітаційної детермінації психологічного благополуччя особистості, яка демонструє нерозривний зв'язок фасилітації та переживання психологічного благополуччя, що породжує активність, спрямовану на активацію професійної самореалізації майбутнього фахівця просоціальної діяльності як суб'єкта забезпечення психологічного благополуччя стосовно себе та інших людей і навколишньої дійсності. Виокремлено фасилітаційні чинники психологічного благополуччя – соціально-психологічна адаптованість, вміння недирективної інтерактивної взаємодії та фасилятивний потенціал освітньо-професійного середовища, які у комплексі складають основу соціально здорової особистості.На емпірико-діагностичному рівні визначено психологічний зміст фасилітаційних чинників психологічного благополуччя через форми імпульсивно-корисної, емпатійно-адаптивної і альтруїстично-відповідальної поведінки майбутніх фахівців просоціальної діяльності залежно від рівня їх психологічного благополуччя. Обґрунтовано інтегративну роль фасилітаційної детермінації забезпечення психологічного благополуччя особистості як суб'єкта майбутньої професійної діяльності в ознаках процесуально-психологічного плану їх регуляційного прояву через характеристики регуляційної взаємодії та регуляційного оновлення.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат