Переломи дистального метаепіфізу променевої кістки (ДМЕ ПК) - одназ актуальних і довічних проблем в ортопедії та травматології. На переломи ДМЕПК припадає близько 40-50% усіх пошкоджень кісток верхньої кінцівки.Страфун С. С., Тимошенко С.В. зазначають, що приблизно 20-25% з цих хворихмають нестабільні, внутрішньосуглобові переломи із значним зміщенням. Уструктурі розглянутих ушкоджень переломи ДМЕ ПК складають до 47,3 %, апереломи типу С – у 41 % пацієнтів. Провідною причиною (до 50 %) винекненняпереломів типу С є високоенергетична травма. Переломи даної локалізації частосупроводжуються ушкодженням м'якотканинних структур та кісток зап'ястякистьового суглоба – до 16 % випадків. При вивченні результатів лікуваннязвертає на себе увагу той факт, що якщо з відновленням анатомії суглоба тапрофілактики гнійних ускладнень досягнуто суттєвих успіхів, то функціякінцівки повністю відновилася тільки в 63,8 % потерпілих. При цьому в 23,1 %хворих мало місце обмеження згинання (флексія)/розгинання (екстензія)зап'ястя в межах від (20°-40° /0°/ 30°-60°). Метою дослідження було покращеннярезультатів лікування переломів дистального метаепіфізу променевої кісткишляхом оптимізації та розробки чіткого алгоритму хірургічного лікуванняперелому типу С3 в залежності від анатомічного орієнтування пошкодження,розробки та впровадження патогенетично обґрунтованої системивідновлювального лікування та реабілітації. Для реалізації поставленої метибули виконані такі завдання: провести аналіз тактики і результатів лікування; наоснові біомеханічного дослідження виявити оптимальні конструкції дляостеосинтезу; провести аналіз ефективності застосування різних видівфіксаторів у лікуванні пацієнтів з нестабільними переломами дистальногометаепіфізу променевої кістки, та вдосконалити послідовний алгоритм репозиціїперелому і багаторівневу, внутрішньо-суглобову, стабільно-функціональнуфіксацію перелому АО типу 23- С3. В основі наукової роботи лежить аналізрезультатів хірургічного лікування 117 хворих з нестабільними переломамиДМЕ ПК тип С. На підставі аналізу результатів лікування в основній іконтрольній групі пацієнтів були встановлені тактичні та технічні помилки. Доперших відносяться: неправильний вибір методу лікування, недостатня (абовідсутня) передопераційна підготовка. До технічних помилок віднесені:неадекватно обраний операційний доступ, недостатня репозиція, особливовідламків, які утворюють суглобову поверхню, ігнорування відновлення зміщень дорсо-ульнарних структур (фрагменти DW та DUC) неправильний вибір фіксатора, що обумовлює використання зовнішньої іммобілізації, відсутність інтраопераційного рентгенологічного контролю, неадекватна реабілітація та профілактика ускладнень. На підставі індивідуального підходу при лікуванні пацієнтів з внутрішньосуглобовими переломами дистального метаепіфізу променевої кістки, який базується на чітких показаннях до вибору способу фіксації в залежності від типу перелому, передопераційному плануванні, впровадженню розробленого алгоритму при остеосинтезі, післяопераційному лікуванні, яке направлене на профілактику та гальмування ускладнень в кистьовому суглобі, при переломах типу С1 відмінний результат отримали у – 50,0 %, добрий – 38,9 %, задовільний 11,1 %; С2 – 51,8 %, 33,9 %, 14,3 %; при С3 відмінний результат отримали у 46,8 % пацієнтів, добрий – у 32,3 %, задовільний – у 16,1 %; незадовільний – у 4,8 %. Незадовільні результати лікування пояснюються неадекватною передопераційної підготовкою, неправильним вибором способу фіксації і незадовільною репозицією відламків.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат