Дисертація є одним із перших в Україні науково-правових досліджень, яке присвячене кримінальній відповідальності за зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми і містить низку нових теоретичних положень, що стосуються змісту ознак складу цього злочину та покарання за нього, а також пропозицій, спрямованих на вдосконалення норми, передбаченої ст. 364-1 КК, та практики її застосування.У роботі з позиції концепції об'єкта злочину як суспільних відносин розглянуто загальний, родовий, видовий та безпосередній об'єкти зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми. При цьому, наголошуючи на поліоб'єктності цього злочину, доведено доцільність на рівні його безпосереднього об'єкта виокремлювати основний та додаткові безпосередні об'єкти.Під час дослідження об'єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 364-1 КК, наголошено, що зловживання повноваженнями слід розуміти як використання службовою особою не лише прав, а й обов'язків, що зумовлено природою делегованих їй юридичною особою прав, які не можуть реалізовуватися в інший спосіб, як через виконання обов'язків. При цьому наведено додаткові аргументи на користь того, що суспільно небезпечне діяння у складі зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права може вчинятися як у формі дії, так і у формі бездіяльності. Так само розвинуто точку зору, що зловживання повноваженнями за нині чинної редакції ст. 364-1 КК охоплює собою їх перевищення, з доведенням того, що виключення з КК норми про перевищення службовою особою юридичної особи приватного права своїх повноважень не слід вважати декриміналізацією таких дій. Щодо суспільно небезпечних наслідків розглядуваного злочину зазначено, що за нині чинної редакції пунктів 3 та 4 примітки до ст. 364 КК поняття «істотна шкода» та «тяжкі наслідки» не можуть підлягати розширювальному тлумаченню як такі, що охоплюють шкоду нематеріального характеру, яка не має майнового виразу, у зв'язку з чим запропоновано внести зміни до указаних положень КК з тим, щоб ці наслідки охоплювали будь-яку шкоду нематеріального характеру, що прямо випливає зі змісту диспозиції ч. 1 ст. 364-1 КК, де міститься вказівка на заподіяння шкоди правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб. З приводу причинного зв'язку між суспільно небезпечним діянням та його суспільно небезпечними наслідками у роботі наведено аргументацію, що він може мати як безпосередній, так і опосередкований характер. Аналіз суб'єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 364-1 КК, дозволив дійти висновку, що за прямоумисного ставлення службової особи юридичної особи приватного права до суспільно небезпечного діяння її ставлення до наслідків може бути як умисним, так і необережним. В останньому випадку слід говорити про «змішану» форму вини. Окрему увагу приділено вивченню мети, яка полягає в отриманні неправомірної вигоди і може мати як майновий, так і немайновий характер. Констатовано, що мотиви зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права не впливають на кваліфікацію і є різними (як корисливими, так і позбавленими цієї ознаки). При цьому вони можуть бути класифіковані на негативні, нейтральні та позитивні.При розгляді суб'єкта досліджуваного злочину, який є спеціальним, запропоновано його характеризувати крізь систему трьох груп ознак: загальних, родових та спеціальних. Це дозволило сформулювати визначення службової особи юридичної особи приватного права.Також у дисертації розглядається питання покарання за цей злочин та особливості застосування положень про звільнення від нього. На підставі проведеного дослідження формулюються пропозиції щодо вдосконалення ст. 364-1 КК з метою підвищення ефективності практики її застосування.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат