Дисертація є першим комплексним узагальненим дослідженням, у якому розглянуті процеси становлення та розвитку фортифікаційних технологій оборонних комплексів Західної України (XII-XVIII ст.). Територіальні межі обраного в досліджені регіону охоплюють терени восьми сучасних областей: Львівську, Івано-Франківську, Тернопільську, Волинську, Рівненську, Хмельницьку, Чернівецьку та Закарпатську. Вибір зазначеного регіону обумовлений локалізацією об'єктів фортифікаційного значення, що були нами обрані для дослідження.У дисертації відображено історію розвитку та процеси трансформації технологій фортифікаційного будівництва оборонних споруд на теренах сучасної Західної України протягом XII-XVIII ст., в контексті розвитку військової техніки; на прикладі двадцяти чотирьох замків (замок в Меджибожі, Олеський, Острозький, Кам'янець-Подільський, Чортківський, Клеванський та Угончацький замки, замкові комплекси в с. Бережани, в с. Добромилі, в с. Квасові, в с. Пневі. До більш пізнього часу відносяться: замок в Старому Селі, замок в Поморянах, Теребовлянський, Олицький, Золочівський, Підгорецький, Збаразький, Луцький, Ягільницький, Бучацький, Сутковецький, Микулинський замки, а також замок у Бродах та замок у Токах) західноукраїнського регіону простежені особливості регіонального фортифікаційного будівництва в зазначений період. Виявлено основні чинники, що впливали на розвиток фортифікаційного будівництва.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат